Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 922/5645/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Губенко Н.М.,

суддів: Барицької Т.Л.,

Картере В.І. (доповідач)

за участю представників:

позивача - Поддимая А.Б.,

відповідача - Рябініна С.В.,

ПФ "Данк" - не з'яв.,

ПФ "Ера" - не з'яв.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015

у справі № 922/5645/14 господарського суду Харківської області

за позовом Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ"

до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Приватної фірми "Данк",

2) Приватної фірми "Ера"

про припинення зобов'язань за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012, визнання недійним договору № 02/2-08-145 застави товарів в обороті від 30.12.2013 та додаткового договору від 18.10.2013 до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Приватна промислово-торгівельна фірма "ЮСІ" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк "Меркурій" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приватної фірми "Данк" та Приватної фірми "Ера" про (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) визнання припиненими зобов'язань за договором застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012 та визнання недійсними договору застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 та додаткового договору від 18.10.2013 до договору застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012, укладених позивачем та відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.12.2014 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено у повному обсязі. Визнано припиненими зобов'язання за договором застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012; визнано недійсним договір застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013; визнано недійсним додатковий договір від 18.10.2013 до договору застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012, які укладені Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та Публічним акціонерним товариством Банк "Меркурій".

Приймаючи рішення у справі, господарський суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні договору відступлення права вимоги за кредитним договором сторонами були додержані вимоги ст. 638 ЦК України, а саме визначено конкретний обсяг прав, які передані іншому кредиторові - сума боргу, яка на дату укладення договору складала 16 170 000,00 грн., що становило весь обсяг заборгованості за кредитним договором. У зв'язку з викладеним суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ПАТ Банк "Меркурій" на момент укладення договору застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 та укладення додаткового договору від 18.10.2013 до договору застави товарів в обороті від 31.10.2012 не був кредитором за основним зобов'язанням, вибув з правовідносин, що склались на час передачі права вимоги та передав права новому кредитору за кредитним договором, які виникатимуть у майбутньому. Відтак, суд зазначив про те, що ПАТ Банк "Меркурій" уклав договір застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 та додатковий договір від 18.10.2013 до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012 всупереч положенням ч. 1 ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України "Про заставу", ч. 2 ст. 548 ЦК України у зв'язку з чим визнав їх недійсними. При цьому суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відносини майнової поруки (застави) за договором № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012, які забезпечували виконання за кредитним договором припинились внаслідок укладення договору переведення боргу від 28.12.2012 та відсутності належним чином засвідченої згоди заставодавця (майнового поручителя) забезпечувати виконання зобов'язання новим боржником як те передбачено ч. 1 ст. 523 ЦК України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (колегія суддів у складі: суддя Могилєвкін Ю.О. - головуючий, судді Пушай В.І., Плужник О.В.) вказане рішення господарського суду від 25.12.2014 скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час укладання договору відступлення права вимоги між ПАТ Банк "Меркурій" (первісний кредитор) та ПАТ Банк "Золоті ворота" за кредитним договором існувала заборгованість в розмірі 5 799 800,00 доларів США, тоді як ПАТ Банк "Золоті ворота" відступлено право вимоги частини боргу у сумі 16 170 000,00 грн. Отже, кредитний договір із змінами, внесеними додатковими угодами до нього не припиняв своєї дії. У зв'язку з тим, що заборгованість за кредитним договором на час укладання спірних договорів застави існувала, відповідач залишався кредитором, а заставодавець погодився з частковою зміною боржника.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 02.03.2015, а рішення господарського суду першої інстанції від 25.12.2014 залишити в силі. В обґрунтування касаційної скарги скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено вимоги ст.104 ГПК України, ст.ст. 523, 548, 572 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про заставу". Так, скаржник зазначає про те, що на момент укладання договору застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 та додаткового договору від 18.10.2013 до договору застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012 відповідач вже не був кредитором за основним зобов'язанням у зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач втратив право вимоги до боржника. Крім того, позивач як заставодержатель не надавав свою згоду на забезпечення виконання зобов'язання новим боржником, а тому відносини застави, які забезпечували виконання зобов'язання за договором невідновлювальної кредитної лінії № 02/1-25К-84 від 29.10.2012 припинились внаслідок укладення договору переведення боргу від 28.12.2012 між позивачем, ПАТ "Банк Золоті Ворота" та ПФ "Данк". Також позивач зазначає про те, що вимога про визнання недійсним додаткового договору від 18.10.2013 до договору застави від 31.10.2012 № 02/2-08-242 нерозривно пов'язана з первісною вимогою про визнання припиненими зобов'язань за цим договором, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що позивачем фактично подана нова позовна заява про визнання недійсним додаткового договору від 18.10.2013 до договору застави товарів в обороті від 31.10.2012 зроблено з порушенням вимог ст. 22 ГПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення у зв'язку з тим, що судом апеляційної інстанції правомірно встановлено існування зобов'язань ПП "Ера" та ПФ "Данк" за договором № 02/1-25К-84 про невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті від 29.10.2012 перед банком і на теперішній час.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи було встановлено, що:

- 29.10.2012 ПАТ Банк "Меркурій" та ПФ "Данк" укладений договір № 02/1-25К-84 невідновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого встановлений ліміт кредитної лінії в розмірі 5 000 000,00 доларів США з кінцевим строком повернення 21.10.2013, за яким розмір процентів за користування кредитом становить 12% річних, кінцевий термін повернення заборгованості - 21.10.2013 (п. 1.2, п. 1.3, п. 1.4 договору);

- в забезпечення вимог ПАТ Банк "Меркурій" за кредитним договором Приватною промислово-торговельною фірмою "ЮСІ" та ПАТ Банк Меркурій" укладено договір застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012 (далі - договір застави від 31.10.2012) та договір застави товарів в обороті № 02/2-08-145 від 30.12.2013 (далі - договір застави від 30.12.2013);

- у п. 1.2 договорів застави від 31.10.2012 та від 30.12.2013 сторонами визначено, що позивач передав банку у заставу товари в обороті, що належать йому на праві власності, склад яких визначається згідно з додатками № 1 до договорів застави. При цьому сторони погодили, що ринкова вартість товарів в обороті за договором застави від 31.10.2012 становить 50 403 467,49 грн. з урахуванням 20% ПДВ, а за договором застави від 30.12.2013 становить 3 005 716, 52 грн. з урахуванням 20% ПДВ;

- 28.12.2012 ПАТ Банк "Меркурій" (первісний кредитор), ПАТ Банк "Золоті ворота" (новий кредитор) та ПФ "Данк" (боржник) укладено договір відступлення права вимоги за договором невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 02/1-25К-84 від 29.10.2012, згідно з п. 1.1 якого ПАТ Банк "Меркурій" передало, а ПАТ Банк "Золоті ворота" прийняло у повному обсязі всі права та вимоги первісного кредитора до боржника за договором невідновлюваної кредитної лінії № 02/1-25К-84 від 29.10.2012 та усіх додаткових угод до нього та став кредитором в зобов'язаннях за кредитним договором та всіма додатковими угодами до нього у повному обсязі та на умовах, визначених цим договором;

- відповідно до п. 1.2 договору про відступлення права вимоги, сума вимог, що відступається, станом на дату укладення даного договору становить 16 170 000,00 грн.;

- п. 1.4 договору про відступлення права вимоги сторони погодили, що до ПАТ Банк "Золоті ворота" перейшли у повному обсязі всі права ПАТ Банк "Меркурій" за договором невідновлюваної кредитної лінії № 02/1-25К-84 від 29.10.2012 до боржника на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а також ті права, які виникатимуть із кредитного договору у майбутньому;

- згідно з п. 1.8 договору про відступлення права вимоги з моменту передачі прав вимоги за договором ПАТ Банк "Меркурій" вибуває з будь-яких правовідносин, що склались до моменту передачі прав вимоги за кредитним договором до боржника;

- 28.12.2012 ПАТ Банк "Меркурій" (кредитор), Приватною фірмою "Данк" (первісний боржник) та Приватним підприємством "Ера" (новий боржник) був укладений договір переведення боргу за договором невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 02/1-25К-84 від 29.10.2012;

- відповідно до п. 2 вказаного договору переведення боргу, ПФ "Данк" перевела частково свій борг у сумі 3 799 800,00 доларів США на Приватне підприємство "Ера", внаслідок чого ПП "Ера" замінило первісного боржника в частині вимог за основним зобов'язанням;

- згідно з п. 4 договору переведення боргу ПАТ Банк "Меркурій" (кредитор) не заперечувало проти заміни боржника в частині вимог у сумі 3 799 800,00 доларів США новим боржником в основному зобов'язанні і підписуючи зі своєї сторони цей договір, дав згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах визначених договором;

- 18.10.2013 ПАТ Банк "Меркурій" та Приватною промислово-торгівельною фірмою "ЮСІ" був укладений додатковий договір до договору № 02/2-08-242 застави товарів в обороті від 31.10.2012, яким внесені зміни в п. 1.1 договору застави та зазначено, що позивач передав у заставу товари в обороті в забезпечення виконання зобов'язань позичальника (ППТФ "Ера") за кредитним договором від 29.10.2012 у сумі 3 798 900,00 доларів США.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Харківським апеляційним господарським судом було додатково встановлено:

- додатковою угодою від 28.12.2012 до кредитного договору заборгованість ПФ "Данк" за кредитним договором встановлювалась в сумі 2 000 000,00 доларів США, ПП "Ера" в сумі 3 799 800,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21.10.2013, під 12% річних окремо для кожного позичальника;

- додатковою угодою до договору від 28.12.2012, укладеною ПАТ Банк "Меркурій" та Приватною фірмою "Данк" переведено частину суми кредиту - 2 000 000,00 доларів США в гривневий еквівалент - 16 170 000,00 грн. станом на момент укладання додаткової угоди;

- додатковою угодою № 10 від 18.10.2013 сторони внесли зміни до п. 1.4 та 1.2 кредитного договору, якими визначили, що кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитною лінією - 16.10.2014 та встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 3 798 900,00 доларів США;

- 26.12.2013 ПАТ Банк "Меркурій", Приватною фірмою "Данк" та Приватним підприємством "Ера" укладений договір про переведення боргу, згідно умов якого зобов'язання ПП "Ера" по кредитному договору в сумі 225 000,00 доларів США частково перейшли до ПФ "Данк";

- 26.12.2013 укладено додаткову угоду № 12/1 до кредитного договору за якою заборгованість ПФ "Данк" за кредитом по кредитному договору встановлювалась в сумі 148 814,95 дол. США з кінцевим терміном повернення 16.10.2013 під 12% річних;

- додатковою угодою № 13/1 від 27.12.2013 валюта кредиту була змінена з долара США на гривню по курсу НБУ станом на 27.12.2013 та заборгованість ПФ "Данк" за кредитом в сумі 148 814,95 дол. США в гривневому еквіваленті становила суму 1 189 477,90 грн. по курсу станом на момент укладання додаткової угоди, тобто ліміт кредитної лінії встановлено додатковою угодою в сумі 1 189 477,90 грн. під 20% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 16.10.2014;

- вимоги ПАТ Банк "Меркурій" до ПФ "Данк" в сумі 1 189 477,90 грн., які забезпечені договором застави, не були відступлені ПАТ Банк "Золоті ворота" та існують на теперішній час.

Приймаючи рішення у справі, господарські суди попередніх інстанцій на підставі встановлених ними обставин справи дійшли протилежних висновків щодо того чи відбулося припинення зобов'язань за кредитним договором і як наслідок для припинення зобов'язань за договором застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012. Також суди обох інстанцій дійшли протилежних висновків щодо наявності чи відсутності згоди заставодавця щодо зміни боржника у зобов'язанні. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що подана позивачем заява про збільшення позовних вимог є по своїй суті окремою позовною вимогою у справі. Оскільки ця заява була подана з дотриманням вимог ст.ст. 54-58 ГПК України, суд першої інстанції дійшов висновку про об'єднання вказаних вимог для розгляду по суті. В свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем фактично подана нова позовна заява про визнання недійсним додаткового договору від 18.10.2013 до договору застави товарів в обороті від 31.10.2012, тоді як ст. 22 ГПК України не передбачено подання нового позову під час розгляду справи.

Однак, вказані висновки господарських судів попередніх інстанцій Вищий господарський суд України вважає передчасними з огляду на те, що вони зроблені без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частина 3 ст. 3 Закону України "Про заставу" встановлює, що застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Отже застава, як забезпечувальне зобов'язання має додатковий характер щодо основного (забезпеченого) зобов'язання. Цивільний кодекс України зазначає, що заставодавцем може бути як боржник за основним зобов'язанням так і третя особа (майновий поручитель), а заставодержателем, може бути лише кредитор за основним зобов'язанням.

Як вбачається зі змісту постанови суду апеляційної інстанції, приймаючи рішення у справі, суд послався на додаткові докази, зокрема додаткову угоду від 28.12.2012 до кредитного договору, якою заборгованість ПФ "Данк" за кредитним договором встановлювалась в сумі 2 000 000,00 доларів США, ПП "Ера" в сумі 3 799 800,00 доларів США, з кінцевим терміном повернення 21.10.2013, під 12% річних окремо для кожного позичальника; на додаткову угоду до договору від 28.12.2012, яка укладена ПАТ Банк "Меркурій" та ПФ "Данк", якою переведено частину суми кредиту - 2 000 000,00 доларів США в гривневий еквівалент - 16 170 000,00 грн. станом на момент укладання додаткової угоди; додаткову угоду № 10 від 18.10.2013, якою внесено зміни до п. 1.4 та 1.2 кредитного договору щодо кінцевого терміну повернення заборгованості за кредитною лінією - 16.10.2014 та встановлено ліміт кредитної лінії в сумі 3 798 900,00 доларів США; додаткову угоду від 26.12.2013 № 12/1 до кредитного договору за якою заборгованість ПФ "Данк" за кредитом по кредитному договору встановлювалась в сумі 148 814,95 дол. США з кінцевим терміном повернення 16.10.2013 під 12% річних.

Водночас, в порушення вимог ст. 36 ГПК України, в матеріалах справи відсутні належним чином засвідчені копії (оригінали) вказаних додаткових угод, тоді як вони мають важливе значення для правильного вирішення спору у даній справі, оскільки без їх дослідження неможливо встановити в якій частині передавав банк іншим особам права та обов'язки за договором невідновлюваної кредитної лінії в іноземній валюті № 02/1-25К-84 від 29.10.2012, тобто чи вибув відповідач з правовідносин за кредитним договором на час укладання оспорюваних договорів застави.

В свою чергу, суд першої інстанції, який дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, також залишив поза увагою вказані додаткові обставини справи.

Отже, господарський суд апеляційної інстанції при вирішення спору послався на докази, які відсутні в матеріалах справи, а господарський суд в першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 32, 34, 36 ГПК України взагалі не досліджував укладені сторонами додаткові угоди до кредитного договору від 29.10.2012, тоді як для визначення зобов'язань за укладеними сторонами договорами застави, які є похідними від кредитного договору, необхідно визначити зміст правовідносин сторін за основним зобов'язанням.

Крім того, як вбачається зі змісту постанови апеляційної інстанції, суд зазначив про те, що місцевим господарським судом безпідставно прийнята до розгляду та розглянута заява позивача про збільшення позовних вимог, яка заявлена шляхом додаткової вимоги про визнання недійсним додаткового договору від 18.10.2013 до договору застави товарів в обороті № 02/2-08-242 від 31.10.2012, оскільки збільшення (чи зменшення) позовних вимог може бути лише щодо розміру вимог майнового характеру. Як вірно зазначив господарський суд апеляційної інстанції, вказані вимоги є немайновими, а відтак, виходячи з положень постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", фактично йдеться про подання іншого позову, а не про збільшення вже заявлених позовних вимог. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Водночас, дійшовши вказаного висновку в мотивувальній частині постанови, господарський суд апеляційної інстанції в резолютивній частині постанови відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, тобто без дотримання процесуальних наслідків, передбачених ГПК України, чим позбавив позивача права на подання відповідного позову у загальному порядку.

В свою чергу суд першої інстанції, який розглянув вказану заяву по суті, також не врахував роз'яснень,які містяться в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

За наведеного вище, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. ст. 1115, 1117 ГПК України, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, згідно зі ст. 1119 ГПК України.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, повно та всебічно перевірити всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватної промислово-торгівельної фірми "ЮСІ" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 та рішення господарського суду Харківської області від 25.12.2014 у справі № 922/5645/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Головуючий суддя:Н. Губенко Судді: Т. Барицька В. Картере